Головне меню

Ми в соціальних мережах

Наша творчість

Пошук

Новини освіти

Про які свої права повинна знати кожна дитина?

Це закріплено Декларацією Прав Людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права? Права дитини закріплені Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році.

                  

 

 

 

             

Віртуальний світ і спілкування в Інтернеті стало настільки популярним, що багато людей, особливо підлітки, забувають про спілкування в реальному житті. Віртуальний світ найчастіше цікавіший реального. Він заворожує, притягує. Там можна жити тим життям, яким хотів би жити колись чи хочеш жити зараз. 

Однак, багато хто забуває, що віртуальний світ, ігри в ньому- це всього лише спосіб сховатися від реальності. Через комп'ютерні ігри людині стає складно спілкуватися з іншими в реальності. У грі можна бути ким завгодно: лицарем, ельфом, драконом або принцом. Повертаючись з віртуального світу в реальний, людина починає усвідомлювати ким вона є насправді. Немає нічого поганого в тому, щоб бути просто людиною.

Проте ігри в соціальній мережі не така вже й безпечна річ. Багато місяців поспіль у Мережі обговорюють підліткову гру "Синій кит", а тепер набує поширення  нова хвиля небезпечної гри «Червона сова». Даних про цю гру небагато. 

В ній виконуються завдання, які диктуються куратором. Куратор говорить, що за хорошу поведінку та сумлінне виконання завдань дитина отримає приз. Куратори обіцяють, що це не несе ніякої загрози ні життю, ні здоров’ю, а навпаки дасть можливість зазирнути в «нову реальність». Умова гри – не спати 12 діб. За правилами, дитина має постійно бути в он-лайн, одразу відповідати на повідомлення та переглядати відео. Щоб перевірити, чи не спить дитина, куратор ставить питання: «Сова не спить?». Потрібно відповісти: «Сова ніколи не спить».

Варто розуміти, що поширення цих небезпечних ігор, квестів відображає неприємні ситуації, проблеми, які є не лише у дітей, в родині, у стосунках «дитина-дорослий», а й у суспільстві загалом.

Підлітковий вік – вік зміщення авторитетності. Дитина намагається відокремитися від усього, що нагадувало б їй про дитинство. Батьки виходять з фокусу  авторитетності. Їх замінюють референтні групи підлітків або ті, хто нагадує авторитетних людей. Батьки, не маючи можливості впливати і контролювати, йдуть в авторитарність, як і багато шкільних вчителів. Виходить, що опори у підлітків немає.

Тому, дуже важливо створити довірливі відносини з дитиною. За цим «шаблоном» вона, вже в дорослому віці, будує свої відносини з партнерами. Базова прихильність – близькість, формується до двох років, а потім розширюється. Коли дитина проходить етапи відділення від батьків, вона віддаляється все далі, але залишається пов’язаною з батьками любов’ю, близькістю, відчуттям довіри. Якщо ви можете згадати про людину, якій ви точно потрібні, а вона вам так само дорога, – це завжди утримає від поспішних необдуманих рішень.

У будь-які, навіть найскладніші часи, ми можемо бути «провідниками» життя. Інакше нашим дітям страшно дорослішати. Від відчуття провини, страху, самотності вони тікають, шукають безпечний простір. Або  знаходять його біля телевізора, в комп’ютерних іграх. Там дітей підхоплюють  і супроводжують в кожному кроці і, можливо, це відбувається тому, що ми не можемо дати їм супровід в життя.

Обмеження доступу до Інтернету не вихід. Важливо, щоб школа перестала бути джерелом страху, а стала середовищем інтересу і розвитку. Дуже важливо повернути до себе довіру дітей, навчитися бути в близьких відносинах зі своїми партнерами і дітьми. Це важливе завдання, яке ми в змозі виконати.

 

Зміни у поведінці дітей, на які слід звернути увагу:

 

-       дитина замкнута, відсторонена, відчужена;

-       сидить у мережі посеред ночі;

-       має невдоволений вигляд;

-       у неї відсутнє критичне мислення;

-       має порушення сну;

-       втрачає апетит, цікавість до реального життя;

-       на тілі дитини з’являються шрами.

 

 

 

 

Потаємні мрії кожної дитини

Изображение
  • Любіть мене та дозволяйте мені любити Вас.
  • Любіть мене, навіть коли я поганий(а).
  • Говоріть мені, що я «розумничка» і в мене чудово виходить, навіть тоді, коли в мене не все виходить.
  • Вибачайте мене. Говоріть мені, що ви мене розумієте, навіть тоді, коли я буваю не зовсім правий.
  • Довіряйте мені, з вашою допомогою в мене все вийде.
  • Говоріть мені, що я вам подобаюсь. Кажіть, що я ваш єдиний (а), що ви завжди будете любити мене, щоб не трапилось.
  • Не давайте мені того, чого ви самі не маєте.
  • Розмовляйте зі мною, питайте моєї думки. Вчить мене тому, що добре і що - погано. Діліться зі мною своїми планами.
  • Будь ласка, не порівнюйте мене з іншими, особливо з моїми братами та сестрами.
  • Насваріть мене, коли я вчиняю погано, поясніть мені - за що. Похваліть мене, коли я вчиняю добре.
  • Не вказуйте що мені робити, а просіть мене, пояснюйте, навіщо потрібні мої дії.

Я знаю чудові слова: «Я люблю тебя, матусю», «Я люблю тебя, татусь». Обіцяю, що навчусь говорити всім та вам — «дякую», «вибачте», «будь ласка»...

 

СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є,навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете. Допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і в п’ять і в п’ятдесят років.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина та доньки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте від дитини вдячності: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

 

 

Толерантність починається з нас самих!

Изображение Майже 80% дітей вважає, що оточуючі (батьки, учителі, інші дорослі) їх не розуміють, не переймаються їхніми проблемами, не вникають у їх суть, не прислуховуються до їх порад. Проте і самі діти не відзначаються терпимістю щодо оточуючих їх дорослих!
Изображение

 

 

30 психологічних пігулок проти стресу

Вдома

  • Увімкніть приємну музику, сядьте у вашому улюбленому місці та заплющте очі.
  • Згадайте найщасливіші моменти вашого життя.
  • Пофантазуйте про щось приємне хоча б 5 хвилин.
  • Оберіть таке хобі, яке б радикально відрізнялося від вашої основної діяльності.
  • Зробіть розминку.
  • Доробіть усі ті справи, які почали ще місяць тому.
  • Зробіть самі собі якийсь подарунок.
  • Побувайте в перукаря.
  • Подумайте про те, як ви харчуєтесь, та змініть раціон.
  • Якщо це можливо, то намагайтеся ходити вранці на работу або навчання пішки.
  • Зробіть що-небудь виключно для себе.

На роботі

  • Не сердьтеся на справедливу критику та намагайтеся робити висновки.
  • Перед важливою зустріччю  залиште десять вільних хвилин для себе.
  • Завжди намагайтеся зробити так, щоби обідній був і часом для відпочинку.
  • Викидайте без жалю все зайве, що заважає роботі.
  • Час від часу робіть деякі вправи за робочим столом (розпряміть ноги, понахиляйте голову з боку в бік, розпряміть спину).
  • Після закінчення роботи дайте собі десять хвилин, розслабтеся та посидьте з заплющеними очами.

Скрізь і завжди

  • Скажіть "ні", якщо ви дійсно вирішили не брати додаткової роботи чи додаткових зобов’язань.
  • Поділіться тим, що вас турбує, з близькою людиною.
  • Нагадайте самі собі, що ви маєте право на помилки.
  • Не уподібнюйтесь страусу – дивіться своїм проблемам в очі.
  • Не мучте самі себе.
  • Якщо ви відчуваєте, що хочете виговоритися, не придушуйте цього бажання, зазвичай сама розмова може заспокоїти.
  • Скажіть собі: "Треба розслабитися". І - розслабтеся!
  • Уникайте фраз типу "Мені треба це саме зараз, в цю хвилину! " Нехай все йде як іде.
  • Тільки час допоможе звикнути до великих змін у вашому житті.
  • Тримайтеся тієї людини, яка дійсно розуміє вас.
  • Запам’ятайте: ви не можете відповідати за настрій інших людей.
  • Кожна неприємність - це лише маленька хвилька у величезному океані нашого життя.
  • Запитайте себе: "Що найгірше може трапитися?"   Подумайте, як ви вчините, якщо це трапиться. І ви зрозумієте, що зумієте впоратися з цим.

 


Що таке буллінг і що з цим робити